Главная » 2014 » Июль » 20 » Лина Костенко
21:55
Лина Костенко

І як тепер тебе забути?

Душа до краю добрела.

Такої дивної отрути

я ще ніколи не пила.

Такої чистої печалі,

такої спраглої жаги,

такого зойку у мовчанні,

такого сяйва навкруги.

Такої зоряної тиші,

такого безміру в добі!..

Це, може, навіть і не вірші,

а квіти, кинуті тобі.


Категория: О ЖИЗНИ | Просмотров: 553 | Добавил: lubov | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
avatar